Важко сказати, який відсоток криворіжці серед тих, хто ще не визначився. Але постійний живий діалог із земляками засвідчує, що їх чимало. Тож моя позиція з цього питання адресована передусім до них.

Особисто для мене очевидно, що Україна має рухатися в напрямку зближення з ЄС. Адже світовий досвід однозначно доводить дуже просту тезу про те, що досягти успіху економічно слабкій країні можна лише у тісній співпраці із сильним партнером, у якого є чіткий, прозорий і перевірений часом алгоритм дій. Таким партнером для України може бути лише ЄС. Будь-який інший шлях — це консервація відсталої економіки, тотальна бідність населення, контроль над яким здійснює авторитарна влада.

На жаль, для багатьох громадян вибір зовнішнього-політичного руху України — це вибір не економічно-правової моделі майбутнього розвитку держави, а погляд у минуле, в якому залишилося багато світлого. Утім, ми маємо чітко розуміти, що Європейський вибір не передбачає автоматичного погіршення стосунків із нашими східними сусідами. Передусім ідеться про цивілізаційний вибір, а також про те, як скоро ми зможемо зробити економіку нашої країни справді ефективною, а життя в країні — комфортним і безпечним для всіх.

Ми маємо усвідомити, що у випадку відмови України від поглиблення партнерства із Європейським Союзом, у першу чергу постраждає реальний сектор економіки. Адже це означатиме, що західні інвестори не розглядатимуть український ринок як такий, де діють універсальні й зрозумілі правила для всіх. Разом із тим, економіка нашої країни буде позбавлена дешевих зовнішніх кредитів через ускладнення співпраці зі Світовим банком, ЄБРР та іншими великими закордонними кредиторами. Таким чином дисбаланс в економіці буде накопичуватися, державний борг збільшуватиметься, торговельний дефіцит зростатиме, купівельна спроможність людей зменшуватиметься. Чи можуть влаштовувати нас такі перспективи?

Опоненти євроінтеграції кажуть про те, що крок із підписанням асоціації з ЄС на першому етапі негативно вплине на національну економіку. Мовляв, Росія зможе і надалі обмежувати для нас доступ на свій ринок, а ЄС, у свою чергу, не надасть Україні достатніх компенсаторів. Але вдумайтеся в цю тезу. Чи маємо ми (і заради чого) піддаватися на економічний тиск із боку Москви, відмовляючись від нових перспектив і ринків?

Так, для будь-якої держави вихід на нові ринки — це випробування. Але це і нові можливості. Адже, по-перше, Євросоюз готовий відкрити свій ринок для України швидше, ніж Україна для ЄС (зокрема, йдеться про скорочення на 5% мита на імпорт українського металу, а також цілковите скасування мита на олію). А це — поштовх для модернізації економіки й відходу від моделі «бананової республіки», яка здатна продукувати лише сировину і продукти низької якості.

Окрім того, угода про асоціацію передбачає значно більшу фінансову допомогу для України, ніж свого часу отримала Польща. Все це дало підстави зарубіжним експертам із компанії ECORYS та центру CEPS зробити прогноз, згідно із яким після створення зони вільної торгівлі з ЄС Україна зможе вже найближчим часом збільшити експорт до Євросоюзу за багатьма товарними групами. Насамперед ідеться про продукцію важкої та електронної промисловості — на 2,6-7,4%, чорних металах і виробів із них — на 2,6-6,8%.

Також експерти сходяться на думці, що євроінтеграція допоможе диверсифікувати українську зовнішню торгівлю, скоротивши ризики для економіки. Це дозволить, за підрахунками Київської школи економіки, наростити частку високотехнологічних товарів у загальній структурі експорту до 28-29%. При цьому вже в перший рік українські експортери зможуть поставити на зовнішній ринок на 9-10 млрд. доларів більше товарів порівняно з існуючим режимом торгівлі.

Окрім цього, рух України в європейському напрямку передбачає низку ключових перетворень в усіх сферах життя. Це стосується і наближення стандартів української освіти до європейської, і скасування візового режиму, і відсутність дискримінації для тих громадян України, що легально працюють на території ЄС, і координації боротьби зі злочинністю, і унеможливлення появи політичних в’язнів.

Власне, через ці перетворення свого часу пішла наша західна сусідка Польща. І ті українці, які змогли в ній побувати до і після перетворень, змогли оцінити, наскільки змінилася ця країна. Сьогодні ми маємо можливість повторити її шлях. Але чи скористаємося цією можливістю?