Закрутилась карусель — випали всі зуби

Літня підготовка команди закінчилася цілком прогнозовано — «Кривбас» значно оновився, зробивши ставку на українських футболістів. Такий підхід став характерним для Максимова, який неодноразово повторював, що з легіонерами не хоче мати справу. Але реформації команди передували такі слова Юрія Вільйовича: «Суттєво нічого не зміниться, проведемо тільки лазерну селекцію. Зараз, наприклад, ведемо переговори з кількома гравцями».

Ось на що перетворилася «лазерна»:

Пішли: 11 футболістів — Каніболоцький, Льопа, Бартулович, Федорчук (усі — «Дніпро», пішли як вільні агенти), Морозюк («Динамо», вільний агент, пізніше — «Металург» Д), Опря, Булку, Бюлюкбаші, Хіді, Івашкевічюс (всім надано статус вільних агентів), Аголлі («Карабах», оренда).

Прийшли: 15 футболістів — Штанько, Васильєв, Рожок, Куценко, Валєєв, Іващенко (усі — «Оболонь»), Боровик, Климавічюс, Гоцирідзе, Каверін (усі — «Дніпро», оренда), Петров, Лещенко, Стретович, Воронков (усі — «Динамо», оренда), Шумилін («Сибір»).

І тренер, без вагань, довірився гравцям, які прийшли в команду, про що яскраво свідчить статистика: Євген Боровик, Олександр Іващенко та Ринар Валєєв поруч з капітаном лідирують у команді за проведеним на футбольному полі ігровим часом.

Чи виправдав хтось із новачків сподівання тренера?

Іващенко: 4 м'ячі (2 із пенальті) у 18 матчах — як завжди, активний нападник забивав з гри лише двічі.

Воронков (Андрія сміливо можна віднести до списку футболістів, які вже були в команді, втім, нападник продовжив орендну угоду з «Кривбасом» завдяки саме великому бажанню тренера бачити білоруса в складі свого колективу); 5 м'ячів у 14 матчах — результат непоганий, але Андрій не грав на тому рівні, до якого звикли вболівальники за його виступами в сезоні-2009/10.

Загалом, до нападників «Кривбасу» претензій мало би бути найменше — підтримку півзахисту вони якщо й отримували, то досить кволу та нестабільну. 18 забитих м'ячів (четвертий знизу результат, як і позиція команди в чемпіонаті) — заслуга, в першу чергу, трьох футболістів — до двох основних нападників долучився капітан Олександр Максимов зі своїми п'ятьма голами.

Гра півзахисту команди в першій частині чемпіонату викликає найбільше запитань. Повністю провалена гра на флангах частково поліпшилася посеред чемпіонату, коли тренер на лівий край випустив нікому не відомого Хомченовського. Спочатку Дмитро влився в колектив, мов добре витримане вино в горлянку запеклому дегустатору, але потім стала помітною тенденція, за якої Дмитро дедалі рідше отримував м'яч від партнерів...

На правий фланг у кінцівці першості став виходити Костишин, який зумів принаймні нормалізувати гру праворуч. На більше Руслан навряд чи був здатний, з огляду на вік та значні прогалини щодо ігрової практики. Таким чином, стосовно флангових півзахисників наставник фактично визнав свою помилку — Валєєв та Гоцирідзе (грав на початку чемпіонату) на флангах мали справді зухвалий та, водночас, незграбний, неефективний вигляд. Лише Максимов праворуч у напівобороні вирізнявся солідністю. Звідси й всі біди команди — Юрій Вільйович привів «своїх» гравців, яких він так хотів бачити в команді, але повноцінно використати їхні здібності так і не зумів. Як виявилося по ходу першості, хоча в «Кривбасі» 15 новобранців але - немає кому грати!

Із часом прояснилося, що претензій (йдеться про півзахист) не може бути лише до капітана, який справді переріс рівень клубу — Олександр запам'ятався яскравою грою. Утім, на тлі своїх партнерів по півзахисту, які більше нагадували несміливих юніорів... Схоже, Юрій Вільйович значно переоцінив рівень Рожка та Куценка — зі своєю роботою в центрі поля ті відверто не справлялися. І знову тренер визнав свою помилку: підпустив до основи Петрова, шукаючи бодай якийсь вихід із ситуації. Спочатку Кирило зарекомендував себе лише з позитивного боку, але надалі знову сидів на лаві більше, ніж грав. Щодо Каверіна, то дуже сумніваюся, що з нього вийде щось більше, ніж «молодий та перспективний». Після одного з матчів першості (проти «Волині») тренер жалібно подивився Віталію в очі: «Потрібно ж мати совість, коли так грати...»

Захист же став відверто провалюватися саме через постійні помилки на флангах, без ефективності дій яких «Кривбас» вести гру та диктувати умови суперникам був не в змозі.

Центральна пара захисників, порівняно з попереднім сезоном, утратила в надійності, причому — суттєво. Ще б пак — в атаці фланги не працюють, у захисті помиляються, а центральні півзахисники не витримують натиску суперників — за таких умов «прогнулася» б і збірна Італії зразка 2006 року!

На Лисицького, до слова, покладалося чимало сподівань — не витримав, а інколи просто зривався, помиляючись і позиційно, і в боротьбі. На флангах оборони команді «не пощастило», як і в півзахисті: Васильєв, Кицута та Сердюк непогано підключалися до атаки,зате у захисті залишали за собою порожні зони.

А ось хто зумів грати на звично непоганому рівні, так це Боровик, який до пори до часу виручав команду у воротах, навіть забив рятівний м'яч у грі проти «Арсеналу».

Як українці розмовляли різними мовами

Єдності в «Кривбасі» не було. Якщо вже селекція не виправдала сподівань, варто було очікувати принаймні на характер та непогану фізичну форму гравців. І тут у «максимівців» не зрослося. Почавши з триматчевої безголевої серії, після шести турів команда мала 6 очок, після 13 турів — 9 місце й 16 очок, у підсумку — 18 залікових пунктів та 13 місце. Відповідно, розпочавши чемпіонат досить невдало, криворіжці здивували хоча би стабільністю — як зачепилися за місця між восьмим та тринадцятим, так там залишаються й нині. Гадаю, там вони перебуватимуть і надалі. Характер? Безсумнівно, в українському чемпіонаті він часто відіграє основну роль, і хоча наставник і намагався навчити колектив саме грати у футбол, а не мучитися, забувати про бійцівські риси гравці не мали права. Утім, таки забули. Тому нині складається досить сумне враження про гру «Кривбасу» в осінній частині змагань: така безхарактерна, маловидовищна, повільна команда без тренерського почерку та з проваленою кадровою роботою наставника і селекційної служби може подобатися тільки естетам, яких ще світ не бачив!

Уболівальники ж клубу вважають, що в усьому винне керівництво, яке проводить політику такого собі футбольного «жебрака» — «що дадуть, те й матиму», адже, всупереч обіцянкам очільників та тренера клубу, в команді й досі виступає ціла низка орендованих футболістів, принаймні кілька з яких (якщо не всі), напевно, мріють грати в іншій команді, виходячи на поле в червоній футболці криворізького клубу...

А тепер усього два коментарі вболівальників з офіційного сайту клубу:

1.«Руслан»: «Особисто моя думка з приводу гри «Кривбасу» така: гравці просто не розуміють, де вони грають. Був би я господарем, я б усю команду загнав би в шахту хоча б на одну зміну. Результат був би відразу!».

2.«Костя»: «Скоро чергові викинуті пташенята з гнізда Рамоса приїдуть до нас у «Кривбас». Ті рідкісні, які не долетять далі, ніж до середини Дніпра. І буде в нас віра в Доброго Дядю, очікування змін на краще, які неодмінно коли-небудь стануться. Ось тільки, коли?».

«Кривбас»: перша частина чемпіонату

Найкращий матч: Металіст — Кривбас — 3:4
Продемонстрований потенціал: Кривбас — Шахтар — 0:2
Найгірший матч: Кривбас—Таврія — 1:4
Головне розчарування: Юрій Вільйович Максимов
Відкриття: Дмитро Хомченовський
Найкращий гравець: Євген Боровик
Найгірший гравець: Валерій Куценко (гол із пенальті, червона картка та провалена гра в центрі поля).

Анатолій ВОЛКОВ

«Український футбол»