За його словами, цього року об’єктами зазіхань були в чотирьох випадках школи, у трьох випадках вокзали, в інших – ринки, державні установи, кінотеатр і аптека. Дзвонять в основному підлітки й молоді люди віком від 12 до 25 років.

Рухають зловмисниками в подібних випадках цілком конкретні причини. «Зі школами зрозуміло – учні намагаються якимось чином не потрапити на заняття, або пожартувати, похизуватися перед своїми однокласниками», - розповів Сергій Зузлев і навів приклад, що мав місце в міжнародному аеропорту «Бориспіль». «Зробив дзвінок з повідомленням про те, що аеропорт замінований. Щоб перевірити серйозність погроз, в аеропорту були перенесені рейси, евакуйовані люди, задіяно безліч служб. У ході проведених заходів було встановлено, що дзвонив 15-річний мешканець Дніпропетровської області, учень однієї із шкіл Криничанского району. Вирішив пожартувати, показати себе перед однокласниками – і подзвонив з мобільного телефону. Звичайно, хлопець був притягнутий до відповідальності, і з огляду на те, що він неповнолітній, на батьків лягли усі тяготи наслідків його жарту», - відзначив Сергій Зузлев.

За словами міліціонера, такі дзвінки нерідко є особистою помстою. «Нещодавно була ситуація із дзвінком про замінування інтернет-кафе. Дзвонила жінка, і коли були встановлені причини, виявилося, що вона в такий спосіб прагнула вплинути на те, що її чоловік програє там усі гроші. У підсумку ж – принесла ще більший збиток родині», - розповів підполковник міліції.

За такою ж схемою мстять і скривджені покупці. «У випадках з ринками й магазинами діє зазвичай людина, яка образилася на поведінку продавця. І щоб помститися йому вирішує штучно створити таку ситуацію – дзвонить, повідомляє про замінування й думає, що все це залишиться безкарним», - відзначив Зузлев.

У психологів є й інші пояснення подібних дій зловмисників. Основною метою «лжемінерів» є самоствердження за рахунок створення тривоги в соціумі, повідомляє психолог Тетяна Єрмолаєва. Особливо це стосується випадків, коли ініціаторами дзвінків виступають підлітки. Старші дюди керуються до того ж бажанням перевірити свою владу над іншими людьми. «Людині, що зателефонувала, потім приємно спостерігати, наскільки серйозні сили задієні після її дзвінка і як легко порушується нормальне життя соціуму», - розповіла психолог.

За словами Єрмолаєвої, існують і більш глобальні проблеми, що приводять до «телефонного терроризму», такі, як нестабільність у суспільстві, ослаблення й розрив міжродинних зв’язків. Усі ці фактори приводять до недоотримання людиною уваги й тепла, що найчастіше виливається в бажання компенсувати його нестачу за допомогою телефонного хуліганства. Крім того, зловмисники часто дзвонять з таксофонів і думають, що подібні дії залишаться таємними й безкарними, що категорично спростовує міліція.

Ще одним фактором збільшення кількості дзвінків може бути сезонність. «Пора року може впливати на збільшення кількості дзвінків, однак лише в тому випадку, коли ми маємо справу із психопатами. Найнебезпечніший час для таких осіб – весна, коли спостерігається загальне зниження емоційного тла людини», - розповіла Єрмолаєва.

З 18 зафіксованих цього року випадків хуліганства по телефону всього 3 на даний момент залишаються нерозкритими. За сімома фактами порушені кримінальні справи. Як повідомив Сергій Зузлев, за даний злочин передбачено покарання за статтею 259 Кримінального кодексу України – «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності». Такі дії караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

За словами підполковника міліції, сплеск «телефонного терроризму» припав на 1999-2000 роки, період економічного «буму», коли чи не кожен третій дзвонив і повідомляв про замінування закладів своїх комерційних конкурентів. «Після цього МВС на державному рівні були розроблені рекомендації з розкриття подібних злочинів», - відзначив Зузлев.

На сьогоднішній день, за словами правоохоронця, заходи щодо запобігання «телефонного тероризму» проводяться, приміром, працівниками відділів кримінальної міліції у справах дітей, які організовують профілактичні бесіди зі школярами й учителями про неприпустимість таких дій тощо.