Генерал-майор Олександр Радієвський, командир батальйону Павло Сніцар та солдат строкової служби Ігор Коцяр загинули під Лисичанськом на початку російсько-української війни, надавши високий приклад вірності військовій присязі прийдешнім поколінням захисників та захисниць. 

Олександр Радієвський брав участь у звільненні Миколаївки, Семенівки, Слов’янська, Сєвєродонецька. Указом президента України за особисту мужність і самовіддачу нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. 

Загинув 23 липня 2014 року під час бою за звільнення Лисичанська. Він разом побратимами потрапив у засідку на мосту. В тому бою загинули троє українських військових, ще 11 дістали поранення.

Іменем Олександра Радієвського названо одну з вулиць Кривого Рогу.

За це десятиріччя син і донька Павла Леонідовича Сніцара вже стали дорослими, на честь їх батька-героя названо одну із вулиць Кропивницького, про командира Сніцара розповідають школярам на уроках «Захист України». Змінився і рідний батальйон – прийшло багато молодих нацгвардійців, які з честю продовжують справу героя.

Одне залишається незмінним: пам'ять і шана.