Все доросле життя Сергія було пов`язано з підприємством. Після школи він прийшов працювати верстатником в РМЦ-1 Ливарно-механічного заводу. Опановував професію буквально на робочому місці. Його завзятість і здібності не прийшли повз увагу колег і начальства - Сергій поступово підіймався сходами кар`єрного шляху. Став заступником начальника з виробництва РМЦ-3 і не планувв зупинятись на досягнутому. А ж тут - підступне вторгнення північного сусіда...

Питання про необхідність захищати сім`ю, рідне місто і державу не вставало.

"П’ять  років він пропрацював саме у нашому цеху, встиг стати авторитетом для своїх колег. Він швидко опанував нюанси нашого технологічного процесу, міг дати влучну і вчасну пораду, підтримати, допомогти, підказати. Добрий, відкритий, завжди у гарному настрої, відповідальний, щирий. Ще багато теплих слів можна сказати про цю людину, але, на жаль, він їх вже не зможе почути. У наших серцях завжди житиме пам’ять про Сергія Мартинюка".

6 березня цього року, Сергій загинув у бою поблизу села Орлянка Куп’янського району Харківської області.

У захисника залишилися дружина та троє дітей. Щирі співчуття рідним, колегам, побратимам Сергія Мартинюка. Навіки в строю!