«Кандидати, котрі добровільно долучаються до бригад, аби звільняти країну від ворога, заслуговують на повагу. На це здатні  тільки патріоти, люди з великої літери, – каже психолог Центрального територіального управління Нацгвардії України Наталія Воронова. – А тому і від рідних вони заслуговують на розуміння та прийняття їхнього рішення».

Фахівчиня нагадує – право вибору є у кожного. Радить не сердитися на близьку людину. Натомість – підтримати та попіклуватися про свою емоційну рівновагу.

«Переживати за когось з рідних – це нормально. Але не треба піддаватися паніці, якщо з гвардійцем немає зв’язку. Пам’ятайте, що у зоні несення служби не завжди є мережа. Інколи відсутня і просто можливість підзарядити телефон та павербанк», – пояснює Наталія Воронова.

Такі переживання можна записувати у спеціальний зошит. Це допоможе заспокоїтися. А ще сім’ям гвардійців варто розширити коло спілкування та дотримуватися інформаційної гігієни.

«Аби позбутися відчуття, що ви у такій ситуації одні, заведіть нові знайомства. Добре, якщо це будуть члени родин військовослужбовців, які поряд з вашим родичем, – додала психолог. – Ще один важливий момент – інформаційна гігієна. Не треба тоннами поглинати сповіщення з Телеграм-каналів. Це не сприяє емоційній стабільності, а навпаки загострює тривожність».

І головне – постійно нагадуйте своєму гвардійцю, що пишаєтеся ним та чекаєте на нього. Підбадьорюйте та розказуйте, як справи вдома і чим займалися протягом дня.