Звання «Почесний громадянин міста Кривого Рогу» присвоєне двом загиблим Героям криворіжцям: Дерусовій Інні Миколаївні та Оцерклевичу Віктору Ярославовичу.

Дерусова Інна Миколаївна народилася в Кривому Розі, закінчила Криворізьке медичне училище та Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Працювала медичною сестрою у дитячому садку. З початком АТО Інна Дерусова прийшла до лав Збройних сил України, стала бойовим медиком,

Сержант медичної служби Дерусова Інна Миколаївна успішно виконувала завдання командування й, коли почалася російська військова агресія брала участь у боях за українські міста.

Прослужила в лавах Збройних сил України 7 років. Військові, яких рятувала Інна Дерусова, вважали її янголом-охоронцем та називали мамою. Вона встигла врятувати понад 10 військовослужбовців, ризикуючи власним життям.

Загинула 26 лютого 2022 року від артилерійського обстрілу російськими військами в Сумській області, надаючи допомогу пораненим військовим. 13 травня 2022 року похована на Алеї Слави на Центральному кладовищі в місті Кривому Розі.

Дерусова Інна Миколаївна стала першою жінкою, яка посмертно отримала звання Героя України.

У жовтні 2022 року у місті Кривому Розі перейменовано вулицю Генерала Кузнєцова на честь Інни Дерусової.

Оцерклевич Віктор Ярославович народився в м. Болград Одеської області. Закінчив Криворізький національний університет та  Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Віктор Ярославович брав участь в антитерористичній операції на сході України, захищаючи суверенітет і незалежність держави. Уклавши контракт про проходження військової служби в лавах Збройних сил України прагнув, щоб в Україні настав мир і спокій, а люди були захищені й будували щасливі плани на майбутнє. Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році був капітаном, заступником командира механізованого батальйону. Віктора Оцерклевича поважали й любили його побратими, дослухалися до його думки. Він був щирим і справжнім, умів підтримати й підбадьорити в будь-яких надскладних ситуаціях, запевнити, що буде все добре. До нього завжди можна було прийти за порадою. Був досвідченим командиром -  не лише керував боями, а й сам брав у них активну участь. Відзначився як професійний військовий, талановитий керівник. Шостого квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в Луганській області, захищаючи Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, Віктор Оцерклевич загинув.  Посмертно Оцерклевичу Віктору Ярославовичу присвоєно Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

У 2022 році в місті Кривому Розі вулицю Курчатова перейменовано на честь Віктора Оцерклевича.

Почесними громадянами Кривого Рогу стали два воїни-захисники, які відзначені державними нагородами «Герой України» - це Грудзевич Олег Петрович і Старченко Сергій Олександрович.

Грудзевич Олег Петрович народився с. Хохонів Галицького району Івано-Франківської області. Закінчив Національну академію сухопутних військ за спеціальністю «Управління діями танкових підрозділів».

Під час російського вторгнення в Україну в 2022 році Грудзевич Олег Петрович був командиром одного з криворізьких танкових батальйонів.. 24 лютого підрозділ під керівництвом Олега Грудзевича вступив у бій у Донецькій області. Тоді у ході боїв було знищено чимало ворожої техніки та живої сили. разом з морськими піхотинцями.  Повернувшися до Маріуполя танкісти разом з морськими піхотинцями вели бої за місто. Через нестачу боєприпасів, їжі та питної води було ухвалено рішення про прорив з оточеного міста. Після вдалого прориву група під керівництвом Олега Грудзевича пересувалася, поки не скінчилося пальне. Далі рухалися пішим порядком. Під час пересування військові виявили та знищили диверсійно-розвідувальну групу противника в районі одного із сел Донецької області, продовжили рух і без втрат прибули до розташування Збройних сил України. Усього з оточення вийшло 16 воїнів. За вихід із оточеного Маріуполя і збереження особового складу Грудзевичу Олегу Петровичу присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка». Також нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня та ІІІ ступенів, медаллю «За військову службу України». Грудзевич Олег Петрович – слухач Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Старченко Сергій Олександрович народився в с. Довжин Золочівського району Харківської області. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Командний факультет.

З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України Сергій Старченко проходив службу в криворізькій танковій бригаді. У березні 2022 року на Донеччині зведений підрозділ під керівництвом Старченка Сергія Олександровича вступив в оборонний бій, що тривав понад вісім з половиною годин. Під час бою підполковник Сергій Старченко професійно й точно коригував роботу артилерії, передаючи координати для враження озброєння, техніки та живої сили противника. Після того, як частину сил зведеного підрозділу відрізав противник, який упритул наближався до пункту управління боєм, підполковник ухвалив рішення викликати вогонь артилерії на себе. Такий крок був свідомим. Його підрозділ зумів перегрупуватися й дати гідну відсіч окупантам. Вчинок командира характеризує його не тільки як професіонала своєї справи, але і як дуже сміливу людину. Не шкодуючи власного життя, підполковник Сергій Старченко зберіг життя людей і техніку підрозділу, а противнику не вдалося здійснити прорив і зайняти один із населених пунктів Донецької області. Ще з одного населеного пункту під командуванням Сергія противника було вибито. Згодом Сергій Старченко організував плановий відхід зведених підрозділів бригади в раніше визначені райони оборони, зберігши життя особового складу, техніку й озброєння. У 2022 році Старченку Сергію Олександровичу присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка».

На теперішній  керівництвом Сергій Старченко механізований батальйон тримає оборону на Донеччині. Сергій Олександрович є слухачем Національної академії Національної гвардії України. Одружений, має сина.

Звання «Почесний громадянин міста Кривого Рогу» присвоєно й відомому криворізькому художнику Рябоконю Миколі Петровичу.

Рябоконь Микола Петрович народився в місті Кривому Розі. Закінчив народний університет мистецтв за  спеціальністю «Образотворче мистецтво» та Криворізьку вечірня художню школу.

Микола Петрович Рябоконь – талановитий самобутній живописець, хранитель мистецької спадщини Криворіжжя, творець незліченних полотен, що відображають архітектурні криворізькі пейзажі, екзотичні кримські краєвиди, ліричні етюди мальовничого українського села. Його роботи прославляють рідне місто далеко за межами України. Він працює в галузі станкового живопису й графіки, віртуозно виконує роботи в жанрі натюрморту та пейзажу, концентруючи увагу на оволодінні реалістичною манерою живопису, досягненні матеріальності й достовірності зображуваного.

Микола Петрович працював художником-оформлювачем у Криворізькій організації спілки художників. У 1976 році - член художньої ради та художник-проєктант художньо-оформлювальної майстерні в Кривому Розі. При майстерні була створена виставкова зала, де організовували виставки криворізькі художники: Саме в цій майстерні у 1987 році відбулася перша персональна виставка Миколи Рябоконя. У 1995 році була організована друга виставка в Криворізькому історико-краєзнавчому музеї.

За ініціативи Миколи Петровича в Кривому Розі у 1989 році відкрито салон «Художник» – творчий осередок живописців, графіків, скульпторів, народних умільців. Унікальний старовинний будинок, де вже понад 30 років проживає подружжя Рябоконів, став справжнім музеєм, у якому постійно проходять екскурсії, зустрічі поціновувачів мистецтва. У 1990 році Миколою Петровичем було організовано домашню галерею картин, етюдів і замальовок, не тільки власних, а й визначних художників Кривого Рогу: Григорія Шишка, Івана Авраменка, Івана Красножона, Петра Ситника, Юрія Сича та інших, завдяки якій зберігається пам’ять про митців міста та їх численні художні твори. Сьогодні музейна колекція автора налічує понад 600 робіт: картини, скульптури, декоративні вироби, порцелянові статуетки, фотографії й автографи видатних людей, а також аматорський архів спогадів, газетних статей, заміток про мистецьке життя Кривого Рогу. Серед визначних гостей будинку-музея був і Президент України  Володимир Зеленський.

У творчому особистому доробку митця понад 800 живописних полотен, більшість з яких зберігається в музеях Дніпропетровщини та приватних колекціях України, Республіки Польщі, Федеративної Республіки Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Чеської Республіки, Королівства Іспанії, Держави Ізраїлю.

Знаковими у творчому житті художника стали картини «Метробуд» (1981 рік), «Троянди на підвіконні» (1985 рік), «Недільний ранок» (1986 рік) і тематичні серії «Криворізькі дворики» (1985–2016 роки), «Кримські краєвиди» (1989–2008 роки), «Седнєвські етюди» (1979–2005 роки) та ін. Цінність деяких із цих робіт полягає в тому, що на них зображені архітектурні об’єкти історичної частини міста, переважна більшість яких уже зруйнована або видозмінена.

Однією з неперевершених робіт митця є картина «Кривий Ріг – моє місто», що захоплює органічно поєднаними найвідомішими куточками міста, його основними пам’ятками в одній композиції: підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг», кар’єри, шахти, тихі міські вулички, дворики та пам’ятники. За цим твором мистецтва можна проводити уявну екскурсію містом.

Цикл картин «Криворізькі дворики» – справжній графічний літопис історії міста, що розкриває його архітектурний образ ХХ століття й приваблює життєрадісністю, природною красою, різнобарв’ям і ніжністю кольорів. Микола Петрович брав участь у виставках міського, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів з 1970 року. Він фундатор і учасник у 1991–2000 роках виставок «Старими куточками міста».

Щороку митець організовує персональні експозиції в Криворізькому історико-краєзнавчому музеї, Міській виставковій залі, бібліотеках міста.

За активну творчу працю, високий професіоналізм, відданість справі, вагомий особистий внесок у розвиток мистецтва міста Кривого Рогу Рябоконь Микола Петрович нагороджений Почесною грамотою виконавчого комітету міської ради, є повним кавалером Нагрудного знака «За заслуги перед містом».