Те, що вже можна розповідати.

Друга декада березня. Орки стоять поруч з Кривим Рогом (вище й ліворуч від Зеленодольска, якщо дивитися на карту, і під самим Інгульцем).

Земля вже підсохла й вони можуть пересуватися по грунту і вже обійшли підірвані нами мости, тонелі та заблоковані дамби. Знайшли провідників серед фермерів-колаборантів на Херсонщині.

Окупанти мають бойовий наказ на штурм міста (потім це було підтверджено в трофейних документах).

Командуючим Оперативним угрупуванням військ «Південь», пізніше – «Каховка», потім - «Кривий Ріг» призначено генерала Драпатого.

Комплект військ – бригада резерву, що складається на 100% з мобілізованих та ТРО в стадії формування. Із сталих формувань – лише частина 3011 Нацгвардії України. Озброєння - фактично лише автомати. Тільки починають надходити каски, бронежилети та форма, що ми закупили. Немає фактично нічого – ні техніки, ні оптики, ні машин. Є лише декілька гаубиць 152 калібру та машин БМ-21 «Град» (з яких половина трофейних). Дуже обмежений боєкомплект.

Лише будуються фортифікаційні споруди та протитанкові рви.

Михайло Васильович взяв на себе відповідальність, командував обороною всієї смуги. Багато в чому, завдячуючи його військовому таланту, а також мужності та героїзму наших хлопців, орків було відкинуто спочатку на 30 км, а потім – село за селом, посадка за посадкою була звільнена велика частина окупованої Херсонщини.

Пишаюся, що мав честь вісім місяців з ним працювати пліч-о-пліч.

Військовий талант, грамотність, неуємна енергія і головне – бажання зберегти життя кожного солдата.

P.S. І по-простому, якщо можна так сказати, що людина «на животі» проповзла весь шлях від Кривбасу до Херсону, то це – про бригадного генерала Драпатого.

Фото зроблено біля Великої Костромки у квітні 2022.