«Кривий Ріг місто – фортеця, а криворіжці – самовіддані люди.

Кожен з рятувальників, енергетиків, водіїв, працівників комунальних та промислових підприємств, правоохоронців та всіх хто працював, ризикуючи власним життям, ліквідуючи аварію – справжній герой!», - зазначив він.

Також Олександр Вілкул розповів:

«За три дні 14, 15 та 16 вересня 13 крилатих ракет - «Іскандери», «Ікси» і «Кінжали» - було випущено ворогом по місту та по критично важливій гідротехнічній споруді. Це був виклик для всього Кривого Рогу. Три райони міста, в яких проживає понад 150 тисяч мешканців, були на межі затоплення. Мною одразу був створений Штаб із ліквідації наслідків аварії, який об'єднав керівників та представників рятувальних, комунальних, аварійних та промислових структур міста. Працювали на місці аварії цілодобово.

Рішення доводилося приймати практично щохвилини, тому що ситуація була критична. Але ми впоралися й все змогли! Всі служби спрацювали максимально злагоджено. Оперативно було відновлено водопостачання міста. Вже за добу після перших ударів рівень води у річці Інгулець почав стабілізуватися. На самих гідротехнічних спорудах було проведено великий обсяг робіт не лише з ліквідації руйнувань, а й щодо посилення та додаткового захисту конструкцій.

Я впевнений, що події тих вересневих днів увійдуть в історію Кривбасу як приклад злагоджених та ефективних дій усієї криворізької команди. Дякую кожному, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії, у тому числі ризикуючи власним життям. Я вже направив начальнику Дніпропетровської ОВА подання про клопотання перед Президентом України щодо нагородження орденом «За заслуги» ІІІ ступеня 8-ми учасників ліквідації цієї аварії. У тому числі й Смірнова Валентина Валентиновича - посмертно. Схиляю голову перед мужністю загиблого співробітника комунального підприємства "Сансервіс", якому було тільки 38 років. Вічна слава герою!

Сьогодні ворог продовжує завдавати ракетні удари по критичній інфраструктурі українських міст. Але у мене немає жодних сумнівів - разом ми вистоємо та переможемо!».