Серед екскурсантів — француженка Катрін Лавердан. Відкрита, щира посмішка, в очах — вогники величезної цікавості та жаги нових пригод, в руках – професійний фотоапарат. Не розуміючи українську мову, вона через перекладача ставила численні запитання екскурсоводу. З усього було видно — закордонній гості дуже подобається наше місто.

Чим саме - «ЧГ» запитав безпосередньо у Катрін Лавердан.

- Ви вперше відвідуєте Кривий Ріг?

- Я мешкаю в містечку на півдні Франції. До Кривого Рогу приїжджаю вже п’ятий раз, бо в рамках волонтерського проекту працюю зі студентами Криворізького національного університету, котрі вивчають французьку мову. Моя робота полягає в тому, аби максимально занурити у французьке середовище криворізьких студентів. Задля цього проводимо театральні практики з акторської майстерності, ставимо франкомовні спектаклі, пишемо різнопланові проекти. Наприклад, детектив. Криворізькі студенти дуже талановиті, відкриті та працьовиті. От і маємо гарні результати. Минулоріч в Одесі на фестивалі аматорських студентських франкомовних театрів криворізькі студенти вибороли перше місце і в якості нагороди їздили з гастролями до Румунії.

- Не кожного дня можна зустріти на такій, так би мовити, звичайній, а не для офіційних делегацій, екскурсії закордонних гостей. Як ви дізналися про екскурсію і чому вирішили взяти в ній участь?

- Коли я вперше збиралася з візитом до Кривого Рогу, то вирішила трохи дізнатися про нього. Але на мене чекало велике розчарування, бо в жодному туристичному путівникові у Франції я не змогла знайти інформацію про ваше місто. Так, зазначалось, що Кривий Ріг — потужний металургійний центр України. От і все, жодного факту про природу, архітектуру, історію. Нічого. Скажу відверто, їхала до Кривого Рогу з відчуттям невідомості: відповідей на питання «Що? Де? Як?» в мене не було. Та коли мене гостинно й радо зустріли на криворізькій землі, коли я побачила ваше місто, то жодних побоювань не лишилось. Я навіть після приїзду до Франції через деякий час почала сумувати за Кривим Рогом. Так, так, це правда. Тут дуже привітні й добросердечні люди. Я вже говорила, що працюю зі студентами. Наразі ми пишемо проект під назвою «Любов до міста з першого погляду». Тож я на цій екскурсії не випадково. Бо, по-перше, хочу ще більше дізнатися про це місто, адже прив’язалася до нього всім серцем. По-друге, виникла ідея разом зі студентами створити промоційний продукт про Кривий Ріг — з фотографіями, текстовими замальовками, розмістити його на європейських туристичних сайтах, аби іноземці дізналися про ваше чудове красиве місто.

- Оскільки ви вже не вперше у Кривому Розі, чи могли б відмітити, що сподобалось у нашому місті?

- Під час кожного візиту, я разом з криворізькими друзями намагаюсь якомога більше подорожувати містом — прогулюватися вулицями, відпочивати у парках, спілкуватися у кафе. Кривий Ріг мене просто полонив своєю міською природою — велика кількість зелених зон, дерева ростуть уздовж доріг, багато квітучих клумб. Вразило, що дерева та кущі ростуть навіть на територіях рудників та промислових підприємств, наприклад на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті. Мені пояснили, що таким чином у місті відновлюються порушені в процесі видобутку залізної руди землі. Це схвально, що висаджуєте дерева. Франція в багатьох своїх проявах нагадує кам’яний мішок: будинки, будинки, будинки, іноді – дерева. Ще хочеться відмітити чистоту — у Кривому Розі чисті вулиці та площі, відразу видно, що про обличчя міста дбають. Сподобались дуже широкі вулиці та дороги, на котрих вдосталь місця і для пішоходів, і для машин, і для велосипедистів. Та велосипедистів чомусь у місті мало. Відвідала драматичний театр імені Шевченка, тільки позитивні враження. Ще звернула увагу, що рух на дорогах регулюється за допомогою світлофорів з цифровим та звуковим відліком часу. Це дуже розумно – встановити такі світлофори заради людей з вадами зору чи слуху, дітей та літніх городян. А от якоїсь унікальної архітектури, на жаль, я не побачила.

- Річ у тому, що під час Великої Вітчизняної війни за Кривий Ріг велися надзвичайно запеклі бої — загинули чи отримали поранення десятки тисяч солдатів, місто було зруйновано майже вщент. З визволенням місто почало оживати і будувалося наново. Тож більшість криворізьких споруд має вік 50-60 років. Та деякі історичні архітектурні цінності вціліли. Проспект Карла Маркса і прилеглі до нього вулиці вважаються історичним серцем Кривого Рогу.

- Дякую за інформацію. Я приємно вражена такою кількістю людей, котрі цікавляться історією та культурою міста, в котрому мешкають. Тим паче, про Кривий Ріг повинні знати якомога більше людей у всьому світі.

Світлана Нікітіна. Фото Ігоря Квочки та Олександра Клюки

Источник: girnyk.com.ua