Без батька залишилися двоє синів — Максим та Костянтин. Без чоловіка — дружина Наталія Володимирівна.

Сергій Синицький народився 17 жовтня 1979 року в Кривому Розі. Після закінчення школи вступив до ПТУ №30, а згодом — відслужив строкову військову службу в лавах ЗСУ у 1998–1999 роках.

Одразу після армії Сергій почав працювати на шахті «Криворізька» (тоді — «Родіна») Криворізького залізорудного комбінату. Пройшов шлях від підземного газоелектрозварювальника до електрослюсаря, згодом — гірничомонтажника підземного дільниці №18 ШБУ.

Усе життя він удосконалював свою професійну майстерність, працював у різних структурних підрозділах комбінату, завжди сумлінно виконував обов’язки та користувався повагою серед колег.

Коли розпочалась повномасштабна війна, Сергій не залишився осторонь. 12 січня 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Ніс службу солдатом.

Він вірив у вільну Україну, у гідне життя своїх дітей і мирне майбутнє родини. Саме це давало йому сили щодня стояти проти агресора.

На жаль, 4 липня 2025 року Сергій Синицький загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області.

Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.